Free Hosting

Free Web Hosting with PHP, MySQL, Apache, FTP and more.
Get your Free SubDOMAIN you.6te.net or you.eu5.org or...
Create your account NOW at http://www.freewebhostingarea.com.

Cheap Domains

Cheap Domains
starting at $2.99/year

check
Адвокатське бюро Марка Бєлкіна «Еталон»
img016

Written on 03.07.2016   By   in Публікації

Бєлкін Л.М.

Як податкова міліція України «конвертаційні центри» «викриває»
Ґенеза однієї кримінальної справи

Мытарство — это страдание, а мытарь –
сборщик податей. Наверное, это неспроста!
Л. Серая, афорист

Час від часу «наша» «доблесна» податкова міліція повідомляє громадськість про чергове викриття «конвертаційного центру» з обігом грошей в сотні мільйонів гривень. Якщо вірити переможним реляціям податкових міліціонерів, то може скластися уявлення, що майже вся країна працює на конвертаційні центри, а вилучені від їх «викриття» гроші можуть самі по собі сформувати бюджет України. Насправді ж всі ці реляції непотрібні нікому, крім податкової міліції, щоб виправдати своє існування. Про це твердження свідчить ґенеза однієї кримінальної справи, яка в сумнівний спосіб була порушена податковими міліціонерами м. Запоріжжя, але вже більше року колотить пів-країни.

Так, у березні 2011 року один з українських сайтів поширив таке повідомлення (тут і далі наводиться мовою оригіналу, щоб зберегти лексику і колорит)[1]: «Сотрудники следственного отдела налоговой милиции Государственной налоговой инспекции в Жовтневом районе Запорожья раскрыли преступную группу, которая через организованный конвертационный центр легализировала почти 260 млн. гривен. Как сообщили «Багнету» в пресс-службе областной налоговой администрации, организатор создал фиктивные предприятия для уклонения от уплаты налогов клиентами-субъектами хозяйственной деятельности, и использовал их для оформления мелких сделок с ценными бумагами. Созданные им фирмы не имеют основных фондов, не ведут финансово-хозяйственную деятельность по производству, купле или продаже, поэтому не являются плательщиками налога на добавленную стоимость.Однако они осуществляли свою деятельность на рынке ценных бумаг, а именно: операции с акциями, векселями и инвестиционными сертификатами.

В ходе анализа вексельной работы установлена схема конвертации денежных средств путем использования необеспеченных ценных бумаг-векселей, эмитированных субъектами предпринимательской деятельности с признаками фиктивности. Объем операций, проведенных по указанной схеме, составил почти 260 млн. гривен.

Кроме того, используя такую схему, эти предприятия вносили денежные средства в уставные фонды ряда предприятий Запорожской, Хмельницкой и Киевской областей. Приобретая корпоративные права, в дальнейшем возвращали их путем реализации необеспеченных векселей, которые также использовались в схемах минимизации налоговых обязательств на рынке ценных бумаг.

Против организатора конвертационного центра в феврале возбуждено уголовное дело по ч. 2 ст. 205 Уголовного Кодекса Украины (фиктивное предпринимательство, которое нанесло большой ущерб государству). Сейчас по уголовному делу проводятся мероприятия по раскрытию банковской тайны и получении маршрутов движения денежных средств на счетах предприятий, задействованных в схеме, а также движения ценных бумаг — чтобы установить полную схему и причастных к ней лиц».

Прочитавши цей опус, неупереджений читач навряд чи зрозуміє, в чому саме вбачається злочин. Наприклад, фраза «…не являются плательщиками налога на добавленную стоимость, однако они осуществляли свою деятельность на рынке ценных бумаг…» ніякого кримінального діяння не описує, оскільки операції з цінними паперами не є об’єктами оподаткування ПДВ. Фраза «приобретая корпоративные права, в дальнейшем возвращали их путем реализации необеспеченных векселей» взагалі не має жодного юридичного чи економічного сенсу. Висловлювання «использовались в схемах минимизации налоговых обязательств на рынке ценных бумаг» і досі не знайшло жодного підтвердження, а крім того, сама по собі мінімізація не є протиправною, якщо при цьому не порушується податкове законодавство, — адже податкове планування якцілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на зменшення його податковихзобов’язань, ніхто не забороняв та не відміняв.

Запам’ятаємо також ще два «факти» з наведеної цитати «легализировала почти 260 млн. гривен» та «возбуждено уголовное дело по ч. 2 ст. 205 Уголовного Кодекса Украины».

Отже, цікаво розібратися, що ж відбулося насправді.

Деякі події з цієї справи автору відомі по роду його правозахисної діяльності. Але дуже багато інформації можна отримати з цілком відкритих та доступних джерел – перш за все, з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДР). Аналіз цих подій і джерел в комплексі надає вичерпне уявлення, як працівники податкової міліції, з потурання органів прокуратури та судів, фальсифікують кримінальні справи, руйнують бізнес, — і все заради гучних заяв і «красивих» звітів.

Так, в період з 03.02.2011 р. по 02.03.2011 р. в ЄДР можна знайти 39 близьких за змістом постанов Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (судді Скользнєва Н.Г., Светлицька В.М.) щодо дозволу слідчому на здійснення різноманітних процесуальних дій, в яких фабула справи майже як під копірку викладається таким чином (мовою оригіналу)[2]: «Из предоставленных суду материалов уголовного дела усматривается, что в производстве СО НМ ГНИ в Жовтневом районе г. Запорожье находится уголовное дело № 121104, возбужденное в отношении директора ООО «Азовский маслоэкстракционный комбинат» П. по признакам состава преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 212 УК Украины. В ходе досудебного следствия установлено, что П., занимая должность директора ООО «Азовский маслоэкстракционный комбинат», будучи ответственным за своевременное и полное начисление и уплату налогов в бюджет, действуя умышленно, с целью уклонения от уплаты налога на прибыль предприятия, путем неотражения в налоговых декларациях ООО «Азовский маслоэкстракционный комбинат» по налогу на прибыль предприятия результатов по финансово-хозяйственным операциям с ценными бумагами в первом полугодии 2008 года, в нарушение требований… Закона Украины «О налогообложении прибыли предприятий» от 28.12.1994 года №334/94-ВР (с изменениями и дополнениями), в период времени с 26.02.2008 года по 30.06.2008 года умышленно уклонился от уплаты налога на прибыль предприятия в размере 3.812.500 грн., что более чем в 5.000 раз превышает установленный законодательством необлагаемый налогом минимум доходов граждан и является особо крупным размером».

Водночас, в період з 15.03.2011 р. по 26.08.2011 р. в ЄДР з’явилося ще 72 аналогічних постанови щодо дозволу слідчому на здійснення різноманітних процесуальних дій (судді Скользнєва Н.Г., Смолка І.О., Светлицька В.М., Федченко І.М.), в яких фабула цієї ж кримінальної справи викладається дещо по-іншому (мовою оригіналу)[3]: «Из предоставленных суду материалов уголовного дела усматривается, что в производстве СО НМ ГНИ в Жовтневом районе г. Запорожье находится уголовное дело № 121104, возбужденное в отношении директора ООО «Азовский маслоэкстракционный комбинат» П. по признакам состава преступления, предусмотренного ч. 3 ст. 212 УК Украины, а также в отношении С. по признакам состава преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 205 УК Украины. В ходе досудебного следствия установлено, что С., действуя умышленно, с целью прикрытия незаконной деятельности, подготовил и осуществил государственную регистрацию ряда субъектов предпринимательской деятельности юридических лиц, регистрационные документы и печать которых в дальнейшем были использованы С. при осуществлении операций с ценными бумагами. Таким образом, С. совершил фиктивное предпринимательство, чем причинил крупный материальный ущербгосударству в виде фактического не поступления в бюджет от ООО «Азовский маслоэкстракционный комбинат» денежных средств в качестве налога на прибыль предприятия в размере 3.812.500 грн.».

Порівнюючи ці фабули, можна дійти таких висновків.

По-перше, спочатку порушується кримінальна справа за ч. 3 ст. 212 КК України відносно особи П. в зв’язку з нібито ухиленням ним від сплати податків на суму 3.812.500 грн. Про особу С. до 02.03.2011 р. мова не йде взагалі. Потім з’являється особа С. з підозрою у начебто фіктивному підприємництві; при цьому банальна несплата коштів до бюджету (навіть якщо вона є) одночасно об’являється шкодою від фіктивного підприємництва.

По-друге, в цих «описах подій» згадується сума начебто шкоди3.812.500 грн. Про 260 млн. гривен мова вже не йде. Відчуйте різницю між бажанням податкових міліціонерів «красиво» відзвітувати і цифрами навітьсумнівної правдоподібності (про що буде сказано нижче), які по максимуму можна висмоктати із пальця.

По-третє, в постановах вказується, що «С. причинил крупный материальный ущерб государству в виде фактического не поступления в бюджет от ООО «Азовский маслоэкстракционный комбинат» денежных средств в качестве налога на прибыль предприятия в размере 3.812.500 грн.»,хоча до цього вказувалося, що шкоду бюджету завдав, нібито, директор П.

По-четверте, в диспозиції ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, визначається як створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. В даній справі слідчий податкової міліції такою незаконною діяльністю називає (мовою оригіналу) «осуществление операций с ценными бумагами». Таким чином, поза законом об’являється разом увесь фондовий ринок України.

Але цікаво, що з цим погоджуються і судді.

Взагалі роль суддів в цій історії, як, очевидно, і в аналогічних, є дуже неприглядною. Як згадано вище, з приводу дозволу слідчому на здійснення різноманітних процесуальних дій тільки в ЄДР розміщено 111 постанов. Насправді, очевидно, їх було більше, оскільки по деяким відомим автору та здійсненим з дозволу суду процесуальним діям постанови в ЄДР відсутні. І в жодній з цих постанов судді не поцікавилися: а з яких це пір в Україні будь-які операції з цінними паперами є забороненими, тобто автоматично підпадають під диспозицію ч. 2 ст. 205 КК України.

З іншого боку, а чи були у суддів бажання і час цікавитися цими «дрібницями»? Так, наприклад, 26.08.2011 р., тобто в один день, суддя Смолка І.О. прийняла на догоду слідчому податкової міліції 22 постанови щодо дозволу здійснення процесуальних дій, 23.02.2011 р. суддя Скользнєва Н.Г. аналогічно прийняла 18 постанов. Чи є в когось сумніви, що при такій кількості справ вони реально не розглядалися, а судді просто підписали те, що запропонував слідчий. Вказане доводиться також і тим, що в постановах, прийнятих слідчим самостійно, де формально не вимагався дозвіл суду, дослівно написане те саме. Зазначимо при цьому, що 23.02.2011 р., наприклад, суддя Скользнєва Н.Г. всього винесла 42 судових рішення, розміщених в ЄДР. Чи можливо їх належним чином розглянути?

А тепер цікаво подивитися, звідки взагалі взялася сума недоплати в бюджет 3.812.500 грн., посилаючись на яку, податкова міліція порушила кримінальну справу. Про цю історію автору вже довелося писАти в Юридичній газеті, № 18-19 (309) за 10.05.2012 р., с. 1, 25-26. Для обґрунтування начебто ухилення від сплати податків нормальна податкова перевірка не призначалася, податкове повідомлення-рішення не виносилося, оскаржити податкові висновки зацікавлені особи не змогли. Для порушення кримінальної справи слідчому виявилося достатньо отримати експертний висновок, який містив очевидно сумнівні твердження. Так, аналізуючи операції з цінними паперами, які здійснило ТОВ «Азовський маслоекстракційний комбінат», «експерт» вказав (мовою оригіналу): «документально не подтверждается приобретение ООО… векселей… Документально подтверждается реализация вышеуказанных векселей…». Отже, експерт «встановив», що підприємство продало певний товар (векселі), не придбавши їх. Якщо припустити замовний характер такого висновку, то очевидно що такий висновок знадобився, щоб не враховувати витрати на придбання зазначених векселів.

В іншому епізоді «експерт», оцінюючи дохід від продажу двох пакетів акцій, вказав (мовою оригіналу): «согласно Договору купли-продажи ценных бумаг ООО… продает ценные бумаги (акции простые именные): эмитент ОАО «Конвеермаш»… на сумму 2.500.000 грн., эмитент ОАО «Рудоремонт»… на сумму 2.500.000 грн. Общая сумма договора составляет 5.000.000 грн.».

Разом з тим, в наступному, не звертаючи увагу на умови договору, «експерт», посилаючись на акт приймання-передачі цінних паперів від 20 травня 2008 року, зараховує в якості доходу від цієї операції 10.000.000 гривень.

Саме із таких «умовиводів» склалася сума ухилення від сплати податків 3.812.500 грн., яка є абсолютно надуманою. А обґрунтування «незаконної» діяльності в контексті ст. 205 КК України обмежувалося посиланням на здійснення операцій з цінними паперами. Однак керуючись всім викладеним і отримавши підтримку судів, декілька працівників податкової міліції протягом майже року їздили по всій Україні, витрачаючи державні кошти, заважаючи працювати підприємствам, здійснюючи обшуки, виїмки, арештовуючи рахунки тощо.

А тепер цікаво подивитися на проміжний фініш цієї історії. Він зафіксований в Постанові Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від16.02.2012 р. у справі № 1/0808/113/2012 (суддя Беклеміщев О.В.)[4]. Цю Постанову неможливо читати без сліз, хоча вона, начебто, повинна визначати «хеппі енд» для особи П. У фабулі цієї постанови зазначається, що «П.обвиняется в том, что в период времени с 18.02.2008 года по 10.02.2011 года он, действуя с умыслом на совершение фиктивного предпринимательства, по предварительному сговору с С., который организовал, руководил подготовкой и совершением фиктивного предпринимательства, повторно совершил фиктивное предпринимательство при регистрации, перерегистрации, осуществлении деятельности предприятий ООО «Азовский маслоэкстракционный комбинат», ООО «Днепровский комбинат биотоплива», ООО «Надднепрянский инвестиционный союз», ОАО «Винковецкий завод строительных материалов», ОАО «Олешинский песчаный карьер», ОАО «Киевский завод высококачественного кирпича», ОАО «Киевский завод бетонных изделий», в результате чего государству причинён крупный материальный ущерб в виде фактического непоступления от ООО «Оптима Капитал» в бюджет налога на прибыль предприятия в размере 5.000.000 грн., что более чем в 1.000 раз превышает установленный законодательством необлагаемый налогом минимум доходов граждан, при следующих обстоятельствах».

З приводу цих обставин необхідно зазначити таке.

По-перше, суд нічим не доводить і не вимагає це довести від слідства, що перелічені вище підприємства є фіктивними. Так, ознаки фіктивності юридичних осіб визначені в ст. 55-1 Господарського кодексу України, а саме: а) підприємствозареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; б) підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов’язок реєстрації передбачено законодавством; в) підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; г) підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Жодну з цих ознак суд в своїй постанові не встановлював, хоча насправді ці ознаки вводилися в Господарський кодекс України з подачі податківців при прийнятті Податкового кодексу України.

По-друге, із судової постанови слідує, що про 3.812.500 грн. несплати до бюджету і ч. 3 ст. 212 КК України слідчий, прокурор і суддя начисто «забувають».І це правильно, оскільки відповідний експертний висновок є фальсифікованим. Але замість цього по відношенню до П. виникає «стандартне» обвинувачення по ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), але завдана шкода та її джерело об’являються іншими. Очевидно, саме в цьому і полягає «угода по-українськи» між слідством та підозрюваним: слідство відмовляється від незаконного обвинувачення у тяжкому злочині, але підозрюваний, для рятування «честі мундиру» слідства, погоджується на обвинувачення у злочині меншої тяжкості, який фактично ця людина не скоювала.

По-третє, незаконна діяльність, яка, начебто, прикривається даним фіктивним підприємництвом, описується таким чином:

— «…осуществив ряд незаконных операций с ценными бумагами, С. искусственным путём создан уставной фонд ОАО…»; при цьому суд не вказує, в чому саме полягає незаконність операцій з цінними паперами і про які саме операції йде мова; крім того, суд не вказує, що означає створення статутногофонду «искусственным путём», не говорячи вже про те, що поняття «статутний фонд» на даний момент взагалі офіційно не існує;

— «…в период времени с февраля 2008 года по декабрь 2010 года П., действуя с прямым умыслом на прикрытие незаконной деятельности по минимизации налога на прибыль предприятия, по предварительному сговору с С., использовал при, якобы, осуществлении операций с ценными бумагами с предприятиями…» (далі називаються більше 60 підприємств, хоча згідно ст. 275 ще чинного КПК України, розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних). При цьому суд не вказує жодних ознак мінімізації податків, не встановлює, в чому полягає незаконність цих операцій і чи взагалі такі операції відбувалися, не заслуховує представників тих підприємств, які згадуються в постанові і які, очевидно, могли б спростувати вказані твердження. Унікальним як для суду є вислів «при, якобы, осуществлении операций с ценными бумагами». При цьому не зрозуміло, що в даному контексті означає слово «якобы» (нібито): чи суд так і не знає, чи були здійснені вказані операції чи ні, і чи взагалі ці операції були саме з цінними паперами.

По-четверте, суд взагалі не встановлював та не обґрунтував, чи було згадане вище ухилення від сплати податків на суму 5.000.000 гривень. Ось як це описується в постанові (мовою оригіналу): «02.06.2008 года в качестве оплаты за приобретённые векселя ООО «КУА «Украинский инвестиционный капитал»перечислило платёжными поручениями № 1 и № 2 со своего расчётного счёта…на расчётный счёт ООО «Оптима Капитал»… 20.000.000 грн. 08.08.2008 года, при составлении декларации ООО «Оптима Капитал» по налогу на прибыль предприятия за 1 полугодие 2008 года, действуя умышленно, с целью уклонения от уплаты налога на прибыль предприятия, С. не отразил в валовых доходах предприятия сумму средств, полученных в результате финансово-хозяйственных операций с ООО «КУА «Украинский инвестиционный капитал»», в размере 20.000.000 грн., что должно облагаться налогом по ставке 25 %».

В цих «умовиводах» суд, по-перше, не пояснив, а при чому тут взагалі особа П., якщо нібито ухилялася від сплати податків особа С., а по-друге, суд не поцікавився, чому виручка від продажу цінних паперів автоматично стає прибутком, — адже існують ще і витрати на придбання цінних паперів. Все це дуже нагадує «почерк» «експерта», який раніше «встановлював» дохід від продажу векселя без його придбання.

В результаті всього цього безглуздя суд визнав П. винним, але звільнив його від кримінальної відповідальності за амністією, хоча насправді П. не те що злочину, але й правопорушення не вчиняв. Суд обмежився вимушеним зізнанням П., визнавши зізнання «царицею доказів», відповідно до вчення класика радянського «права» А.Я. Вишинського.

Слід при цьому зазначити, що скасувавши у відношенні П. запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та скасувавши арешт, накладенийпостановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Жовтневому районі містаЗапоріжжя від 10.02.2011 року на вклади, цінності та інше майно (рухоме інерухоме), майнові права, цінні папери, що знаходяться у власності П., суд ухилився від дослідження того, під яке первісне обвинувачення накладався арешт і застосовувалися запобіжні заходи, чи було це первісне обвинувачення законним та обґрунтованим, як це обвинувачення трансформувалося в те, що розглядав суд, і чи не має права П. на реабілітацію у зв’язку із незаконністю притягнення до кримінальної відповідальності за первісним обвинуваченням. Більше того, суд взагалі не зняв з П. первісного обвинувачення в нібито ухиленні від сплати податків, що створює можливість продовження тиску на нього за це діяння, яке навіть слідчий посоромився виносити на судове обговорення.

Напевно, заступник Глави Адміністрації Президента України, керівник Головного управління з питань судової реформи та судоустрою А.В Портнов знав що говорив, коли вказував, що українські суди стали філіями органів слідства.

Таким чином, аналіз даної справи свідчить про те, що податкову міліцію України не цікавить встановлення істини. Її методи – це фальсифікації доказів, тиск на підозрюваних і «дружба» із судами. Навряд чи слідчий податкової міліції не розуміє, що валовий дохід не тотожний прибутку і цей дохід не може сам по собі бути об’єктом оподаткування, — адже є ще і витрати. Якби слідчого цікавила істина, від би давно призначив повторну експертизу чи хоча б нормальну податкову перевірку. Навряд чи слідчий також не розуміє, що операції з цінними паперами не є в загальному випадку забороненим видом діяльності, а наявність чи відсутність порушень в цій сфері повинна доводитися в кожному конкретному випадку окремо. Навряд він, нарешті, не розуміє, що мінімізація податків є порушенням тільки тоді, коли така мінімізація пов’язана з порушенням податкового законодавства, в іншому випадку таку мінімізацію не можна огульно вважати незаконною. Але з потурання судів все це пишеться та пред’являється в якості вини. В результаті страждають конкретні особи, порушуються їх права, руйнуються їх бізнес та долі. І це, очевидно, не виключення, а звичайна практика, інакше таке «слідство» знаходило б осуд і покарання. Наразі в даній справі не вбачається ані того, ані другого. Значить все це керівництвом податкової служби схвалюється і вважається за норму. Тому всі «переможні» реляції податківців і обвинувачення на адресу підприємців повинні викликати одну реакцію – «не вірю!».

Не підлягає також сумніву, що, використовуючи згадану постанову від 16.02.2012 р. у справі № 1/0808/113/2012, податківці спробують тиснути на згадані в постанові юридичні особи, щоб незаконно обвинувачувати їх у взаємодії з «фіктивними підприємствами» і надолужити обіцяні 260 мільйонів гривень. В такому випадку постраждалим підприємствам слід мати на увазі, що згідно чч. 1, 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов’язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, постанова у кримінальній справі не має преюдиціального значення в адміністративній справі.

Викладену інформацію суб’єктам підприємницької діяльності слід враховувати також ще й у тому контексті, що у сучасних умовах беззаконня і безкарності податківців необхідно максимально обмежити їх доступ до документів, не задовольняючи жодних запитів відносно надання інформації (крім законних перевірок). Викладена інформація свідчить також про нещирість керівництва органів державної податкової служби, коли це керівництво заявляє про прагнення до партнерських відносин із платками податків, — адже з партнерами так не вчиняють.

Юридична газета. — 26 червня 2012р.- № 26 (316). – С. 1, 28-30.