Шановні панове!

Щиро вітаємо Вас на веб-сайті Адвокатського бюро Марка Бєлкіна "Еталон", сподіваємось на плідну співпрацю та взаємовигідне партнерство!

Л.Бєлкін

Податкові наслідки операцій з корпоративними правами

Особливості Закону № 5519-VI

Апофеозом протиправної та безглуздої правотворчості Верховної Ради України (ВРУ), що відійшла у минуле, є прийняття Закону України від 06.12.2012 р. № 5519-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» (далі – ЗУ № 5519-VI). Але одночасно це є і характеристикою якості роботи Кабінету Міністрів України (КМУ) як суб'єкту законодавчої ініціативи та основного ініціатора прийняття Закону – Державної податкової служби України. При прийнятті та введенні у дію закону порушено все, що тільки можна порушити – як в юридичній, так і у економічній площині, а також у царині практичного досвіду.

Те, що ЗУ № 5519-VI приймався зі значними порушеннями Регламенту ВРУ, вказували навіть експерте та юридичне управління ВРУ. Але вкотре приходиться констатувати, що впровадження нових законів про оподаткування не повинно суперечити ст. 27 Бюджетного кодексу України (закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим) та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).

Але в даному випадку в контексті беззаконня влада перевершила сама себе і порушила навіть Конституцію України. Так, згідно ст. 94 Конституції України, закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Отже, ЗУ № 5519-VI, вперше оприлюднений 03.01.2013 р., не може набирати чинності з 01.01.2013 р., отже, не може набирати чинності всередині бюджетного періоду. Але хто зараз звертає увагу на такі дрібниці… Є абсолютно очевидним, що податківці будуть наполягати на виконанні вимог цього закону, а суди їх у цьому підтримають. Тому варто розглянути особливості застосування ПКУ, з урахуванням змін, внесених ЗУ № 5519-VI.

Ключовими новелами прийнятого закону є такі:

1. Запровадження так званого особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами як різновиду акцизного податку.

2. Визначення фінансового результату від операцій з цінними паперами не по сукупності операцій з цінними паперами одного виду, а по кожній окремо визначеній операції, з поділом їх на біржові та позабіржові операції.

3. Встановлення податку на прибуток від операцій з цінними паперами 10 %.

4. Практичне анулювання від'ємного фінансового результату за операціями з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами, випущеними в іншій, ніж цінні папери, формі, сформований станом на 01.01.2013 р.

В даній статті ці особливості розглядаються щодо операцій з корпоративними правами – акціями та корпоративними правами, випущеними в іншій, ніж акції, формі.

1. Згідно пп. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, об'єктами оподаткування «особливим» акцизом є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів. Згідно п. 214.8 ст. 214 ПКУ, базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Отже, фактично базою оподаткування є рух інвестиційних ресурсів, який опосередковує купівлю-продаж цінних паперів. Це є виключно українське диво економічної думки, коли об'єктом оподаткування стає не дохід від використання інвестицій, а самі інвестиції. Зазначимо, що купівля-продаж корпоративних прав, випущених в іншій, ніж акції, формі, не є об'єктом оподаткування «особливим» акцизом.

Тут же варто зазначити, що даний «особливий» акциз не є акцизом у загальноприйнятому розумінні цього сутності цього податку. Адже за своєю економічною природою зазначений платіж не є «непрямим податком на споживання, що включається до ціни товару», як це визначено змістом поняття «акциз», оскільки тут немає «споживання». Якщо акциз нараховується один раз (при реалізації товару від виробника чи імпорті), то «особливий» акциз нараховується на кожному перепродажу цінних паперів, тобто фактично є податком з обороту. Просто автори цього податку «посоромилися» зізнатися, що фактично запровадили новий податок.

Слід також пригадати, що аналогічний податок в Україні вже вводився під виглядом «державного мита». Згідно пп. п) п. 6 ст. 3 Декрету КМУ від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», передбачалось державне мито на угоди з цінними паперами у розмірі 0,5 % до суми угоди. Згодом від цього платежу як такого, що гальмує розвиток фондового ринку, відмовилися. Очевидно, зараз в Україні фондовий ринок досяг таких недосяжних висот, що його не шкода знову гальмувати.

Відповідно до ст. 215-1 ПКУ встановлені такі ставки «особливого» акцизу:

а) 0 % від суми операції з продажу на фондовій біржі цінних паперів, за якими розраховується біржовий курс, відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;

б) 0 % від суми операції з деривативами на фондовій біржі;

в) 0,1 % від суми операції з продажу поза фондовою біржею цінних паперів, що перебувають у біржовому реєстрі;

г) 1,5 % від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею, що не перебувають у біржовому реєстрі;

г) 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за укладений дериватив (контракт) поза фондовою біржею.

Отже, ставка, названа у п. г), втричі вище ніж державне мито, яке визнавалося таким, що гальмує розвиток фондового ринку.

Згідно пп. 212.1.9 п. 212.1 ст. 212 ПКУ, платниками «особливого» акцизу є фізична або юридична особа - резидент або нерезидент (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з деривативами або з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, крім випадків, за якими встановлені пільги. Однак практично цей податок нараховується і сплачується податковим агентом, яким визначений відповідний торгівець цінними паперами (ліцензіат), включаючи банк, який, згідно абзацу 2 п. 219.2 ст. 219 ПКУ, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Отже, фактично «особливий» акциз повинен утримуватися за рахунок продавця. У випадку обміну цінними паперами «особливий» акциз повинен утримуватися за рахунок обох сторін (тобто, з кожної окремо). При цьому датою виникнення податкових зобов'язань з «особливого» акцизу є дата отримання доходу по відповідній угоді (п. 216.7 ст. 216 ПКУ).

Слід зазначити, що така конструкція має певні суперечності. Так, якщо платіж здійснюється через торговця цінними паперами, то джерело утримання відповідних коштів зрозуміло. Водночас, якщо, скажімо, при виконанні договору доручення, або при міні, кошти через торговця цінними паперами не проходять, то механізм отримання таких коштів для їх перерахування в рахунок «особливого» акцизу до бюджету є проблематичним. Адже, якщо очікувати кошти після повного оформлення угоди, то їх можна і не дочекатися, оскільки після отримання на документах підпису і печатки торговця сторони в подальшому від нього вже не залежать. А якщо отримати кошти наперед, то під який документ? Очевидно, мова повинна йти спочатку про укладання попереднього договору і отримання під нього належних платежів, а потім – укладання основного договору.

Згідно абзацу 1 п. 219.2 та п. 219.4 ст. 219 ПКУ, базовим податковим періодом для складання та подання звітності з цього податку є календарний квартал. Звітність подається за правилами, визначеними ст. 46 ПКУ. Суми податку перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу.

Сплата «особливого» акцизу за укладений дериватив (контракт) поза фондовою біржею має свої особливості – його сплачує кожна сторона угоди, при цьому безпосередньо – без участі податкового агенту (п. 219.3 ст. 219 ПКУ).

Особливо смішною є норма абзацу 3 п. 219.2 ст. 219 ПКУ, відповідно до якої податковим агентом при здійсненні операцій розміщення, погашення, викупу, повторного продажу цінних паперів інститутів спільного інвестування відкритого типу є їх емітент. І це при тому, що згідно пп. 213.2.5 п. 213.2 ст. 213 ПКУ, операції емітента цінних паперів інститутів спільного інвестування відкритого типу, а саме операції з розміщення, погашення, викупу та повторного продажу, не є об'єктом оподаткування «особливим» акцизом. Навіщо в такому випадку визначати податкового агента – величезна таємниця є. Або низький рівень розробників закону.

Зупинимося тепер на пільгах. ПКУ встановлює два типи пільг: визначає осіб, що не є платниками «особливого» акцизу (абзаци 2, 3 пп. 212.1.9 п. 212.1 ст. 212 ПКУ) та встановлює перелік операцій, що не підлягають оподаткуванню «особливим» акцизом (п. 213.2 ст. 213 ПКУ). Не є платниками «особливого» акцизу: центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи, державні установи та організації - не суб'єкти підприємницької діяльності; фізичні або юридичні особи - резиденти або нерезиденти (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з відчуження акцій ощадних (депозитних) сертифікатів (що це таке – незрозуміло, але так написано у Законі – Авт.), акцій приватних акціонерних товариств, корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, цінних паперів, корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, емітованих нерезидентами. Не підлягають оподаткуванню «особливим» акцизом:

– операції з державними та муніципальними цінними паперами, цінними паперами, гарантованими державою, та цінними паперами, емітованими Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, Державною іпотечною установою, та звичайними іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше ніж 50 % корпоративних прав якої належать державі або державним банкам, інвестиційними сертифікатами, сертифікатами фондів операцій з нерухомістю, цільовими облігаціями підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва;

– операції між емітентом та платником податку з викупу та повторного продажу за грошові кошти, розміщення, погашення, конвертації емітентом цінних паперів власного випуску, операції щодо здійснення внеску до статутного капіталу, а також операції за участю векселедавця, заставодавця та іншої особи, що видала ордерний або борговий цінний папір, з видачі та погашення цих цінних паперів;

– згадані вище операції емітента цінних паперів інститутів спільного інвестування відкритого типу, а саме операції з розміщення, погашення, викупу та повторного продажу;

– операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, що здійснюються особою, яка провадить клірингову діяльність та виконує функцію центрального контрагента відповідно до вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», та операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, які здійснюються особою, яка провадить клірингову діяльність, з метою забезпечення виконання зобов'язань перед учасниками клірингу.

Остання пільга, очевидно, пролобійована біржами для своїх центральних контрагентів, хоча призначення її незрозуміле, - адже для операцій на біржі і так передбачена нульова ставка.

З наведеного переліку також видно, що практично вбивається обіг векселів – на біржі вони не обертаються, а на позабіржовому ринку кожна операція з векселем, крім їх видачі чи погашення, стає об'єктом оподаткування «особливим» акцизом. За таких умов слід спробувати організувати обіг векселів через векселедавця. Іноді можна замінити рух простого векселя видачею переводного. Наприклад, у випадку, коли Особа Х видає вексель Особі Y, а та, у свою чергу, гасить свій борг перед Особою Z, то на етапі Y- Z виникає «акциз». За таких умов переводний вексель повинна оформити Особа Y, а акцептувати - Особа Х.

2. Особливістю визначення фінансового результату від операцій з цінними паперами по ПКУ в попередній редакції було те, що придбання цінних паперів відразу породжувало витрати; очікувати продажу таких цінних паперів було необов'язково. Зараз ситуація радикально змінилася. Порядок податкового обліку у цій сфері тепер максимально наближений до бухгалтерського: витрати по кожному окремо взятому цінному паперу або корпоративному праву в іншій, ніж цінні папери, формі, виникають тільки у момент їх продажу на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Слід зазначити, що облік податковий облік по окремим операціям вже існував до 1997 року. Потім від такого обліку відмовилися, оскільки вважалося, що якщо учасник фінансового ринку продав певний фінансовий інструмент і відразу купив інший, то таким чином він забезпечив рух фінансових ресурсів, а оподатковувати фінансові ресурси (а не результат їх вкладання) не прийнято у жодній країні. Тепер Україна стала «піонером» у цій справі, - очевидно з інвестиціями у нас вже перебір.

Варто також зазначити, що такий спосіб податкового обліку не вирішує і проблему відпливу капіталу. Адже навпаки – офшор купує цінні папери дешево, а продає українським особам дорого, забезпечуючи виникнення прибутку саме на офшорі. Тобто, у української особи виникають витрати, а не доходи.

Можливо новий старий механізм вирішить якісь технічні забаганки влади, наприклад, ускладнить штучне накачування статутного капіталу. Але яка від цього користь, поки незрозуміло.

При цьому встановлені такі основні правила податкового обліку:

а) на відміну від попереднього порядку, облік фінансових результатів від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, ведеться окремо один від одного та від акцій публічних акціонерних товариств. Облік фінансових результатів від операцій з продажу та інших способів відчуження цінних паперів, емітованих нерезидентами, ведеться окремо навіть від аналогічних цінних паперів вітчизняних емітентів;

б) як і раніше, облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат. Збитки від операцій з цінними паперами не зменшують доходи від основної діяльності, якщо вона є. Але збиток від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, безпосередньо враховується при визначенні об'єкта оподаткування, в тому числі і від основної діяльності, якщо вона є;

в) на відміну від попереднього порядку, вводиться окремий облік фінансового результату від операцій з цінними паперами не по їх видам, а в залежності від того, чи перебувають в обігу на фондовій біржі. Фраза «перебувають в обігу на фондовій біржі», очевидно, означає, що до цієї категорії операцій відносяться не тільки безпосередньо операції на біржі, але й операції на позабіржовому ринку, але з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі. При цьому для цілей такого розмежування цінні папери визнаються такими, що перебувають в обігу на фондовій біржі, за одночасного дотримання таких умов (пп. 153.8.2 п. 153.8 ст. 153 ПКУ):

– цінні папери допущені до обігу хоча б на одній фондовій біржі. При цьому перелік іноземних фондових бірж визначається НКЦПФР;

– ціни цінних паперів (біржовий курс) на українських фондових біржах розраховуються (встановлюються) відповідно до вимог, встановлених НКЦПФР;

– інформація про ціни (біржовий курс, останню поточну ціну цінного папера, або результати котирування) цінних паперів обов'язково розміщується на веб-сайті фондової біржі та у загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР, а також може публікуватися в засобах масової інформації (зокрема електронних) та бути надана фондовою біржею будь-якій заінтересованій особі протягом трьох років після дати здійснення операцій з такими цінними паперами;

г) сума прибутків та збитків (алгебраїчна сума) визначається окремо по операціях з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, і окремо по операціях з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі (крім акцій приватних акціонерних товариств та цінних паперів, емітованих нерезидентами). Якщо в результаті по одній з двох згаданих груп цінних паперів або по обом з них виникає сумарний прибуток, він включається до об'єкта оподаткування за такими операціями та оподатковується за ставкою 10 %. Кожний із збитків участі у визначенні об'єкта оподаткування по юридичній особі не бере;

д) прибуток, отриманий від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, включається до об'єкта оподаткування за такими операціями

д) збитки по операціях з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах до повного погашення;

е) збитки по операціях з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах протягом 1095 днів, наступних за звітним періодом виникнення зазначеного від'ємного значення фінансового результату. Тобто, на відміну від біржових цінних паперів, збитки по операціях з якими залишаються без обмеження в часі, збитки по цінним паперам, які не є біржовими, «зберігаються» тільки 3 роки;

ж) прибутки, отримані від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, не можуть бути зменшені на збитки від операцій з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі. Прибутки, отримані від операцій з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі, не можуть бути зменшені на збитки від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі.

ЗУ № 5519-VI продовжує улюблену податківцями тему фіктивних цінних паперів. Якщо раніше обмеження у врахуванні витрат на їх придбання стосувалися тільки фізичних осіб, то тепер ці обмеження поширюються і на юридичні особи. Так, згідно пп. 153.8.4 п. 153.8 ст. 153 ПКУ, якщо платником податку здійснені витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів або деривативів емітента, інформація щодо якого містилася на дату вчинення правочину в переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності, такі витрати не враховуються при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами або деривативами.

Тобто, інформація про фіктивність має значення тільки на момент придбання. Якщо ж особа продасть такі цінні папери, навіть за умови знаходження їх у переліку фіктивних, то вважати доходи від такого продажу як доходи з інших джерел (теперішній улюблений прийом податківців) не можна.

Згідно ПКУ, ознаки фіктивності емітента встановлюються НКЦПФР за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Внесення та виключення емітента з переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності, здійснюються на підставі спільного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та НКЦПФР. Порядок визначення емітентів, що мають ознаки фіктивності, та оприлюднення такої інформації визначаються НКЦПФР за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Автори ЗУ № 5519-VI знову створили проблеми платникам податку на прибуток, які придбали цінні папери чи корпоративні права безпосередньо у емітентів і тепер хочуть їх продати. Раніше податківці відмовлялися визнавати такі внески витратами, нібито вказані активи дісталися платнику як «манна небесна», хоча судова практика йшла іншим шляхом (див., наприклад, Юридична газета, 28 вересня 2010р., № 39 (255), с. 16, 17). Потім в якості компромісу виник лист Державної податкової адміністрації України від 21.04.2005 р. № 3335/6/12-0216, в якому витрати дозволялося враховувати тільки в момент продажу відповідного активу. Потім ця норма перейшла безпосередньо в ПКУ. Тепер вона зникла знову.

Так, в абзаці 2 п. 153.9 ст. 153 ПКУ в редакції ЗУ № 5519-VI вказано, що норми п. 153.8 ст. 153 ПКУ не поширюються на операції із внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента або нерезидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, за умови повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Чи мова тут дійсно йде тільки про випадок повернення коштів? І якщо не можна застосовувати норми п. 153.8 ст. 153 ПКУ, то як слід вчинити?

Водночас більш-менш передбачуваною є норма абзацу 1 п. 153.9 ст. 153 ПКУ в редакції ЗУ № 5519-VI, де вказано, що норми п. 153.8 ст. 153 ПКУ не поширюються на платників податків - емітентів цінних паперів за операціями з розміщення, погашення, викупу, конвертації та повторного їх продажу, а також векселедавців, заставодавців та інших осіб, що видали ордерний або борговий цінний папір, при видачі та погашенні даних цінних паперів. В принципі, такий порядок існував і раніше. Але прив'язка в ПКУ визначення фінансового результату до бухгалтерського обліку може створити ситуацію, коли повторний продаж власних викуплених цінних паперів за ціно, вищою ніж ціна викупу, буде тлумачитися як оподатковуваний прибуток. Тоді що це за прибуток в розумінні ПКУ, і чи застосовуватиметься до нього ставка 10%?

ЗУ № 5519-VI уточнив формулювання абзацу 4 пп. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 ПКУ. Тепер цей абзац звучить так: «Не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно, з урахуванням положень пункту 153.7 цієї статті (в останньому мова йде про лізінгові операції).

Таке формулювання абзацу 4 пп. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 ПКУ, очевидно, було потрібно для зовсім безграмотних податкових інспекторів, які не розуміють, що чужі кошти чи майно не можуть бути джерелом доходу (див., наприклад, Юридична газета, 13 листопада 2012р., № 46 (336), С. 36-37). Хоча, в принципі, таке уточнення не було таким вже необхідним, оскільки в ПКУ існувала і продовжує існувати інші норма - пп. 136.1.19 п. 136.1 ст. 136 ПКУ, відповідно до якої не враховуються для визначення об'єкта оподаткування кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів. Якщо податківці раніше ігнорували цю норму і визнавали доходом торговця цінними паперами кошти клієнтів, то ще їм завадить зараз ігнорувати і модернізований абзац 4 пп. 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 ПКУ?

У ПКУ збережена норма про те, що біржові документи мають доказове значення для визнання витрат на придбання цінних паперів на біржі. Це привіт тим безграмотним податковим інспекторам, які вважають, що на біржі робляться подарунки, і не визнають відповідних витрат (див., наприклад, Юридична газета, 14 червня 2011р., № 24 (285), с. 1).

В ПКУ описані також особливості оподаткування операцій РЕПО.

Слід зазначити, що певні зміни внесені і у ст. 170 ПКУ щодо оподаткування інвестиційного прибутку фізичних осіб, хоча ці зміни викликають більше запитань, ніж відповідей. Так, в абзацах 1, 2 пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ описаний такий порядок визначення інвестиційного прибутку: «До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Разом із тим, в силу прийняття ЗУ № 5519-VI абзац 4 пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ викладений у зміненому вигляді: «Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Виникає питання: навіщо облік вести окремо, якщо потім загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається сумарно?

3. ЗУ № 5519-VI встановив ставку податку на прибуток від операцій з цінними паперами 10 %, в той час, як загальна ставка у 2013 році становить 16 %. Можливо, це є певною поступкою фінансовому ринку, але така поступка навряд чи компенсує неймовірне ускладнення адміністрування оподаткування операцій з цінними паперами.

4. ЗУ № 5519-VI практично анулював від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами, випущеними в іншій, ніж цінні папери, формі, сформований станом на 01.01.2013 р.

Так, згідно нововведеного п. 31 підрозділу 4 розділу XX ПКУ, від'ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами, випущеними в іншій, ніж цінні папери, формі, сформований станом на 1 січня 2013 року, не враховується при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами, деривативами, корпоративними правами, випущеними в іншій, ніж цінні папери, формі, в наступних звітних податкових періодах. При визначенні прибутків/збитків у порядку, визначеному п.п. 153.8 і 153.9 ст. 153 ПКУ, витрати, понесені (нараховані) платниками податків при придбанні цінних паперів, деривативів до 1 січня 2013 року, враховуються при їх подальшому відчуженні в повному обсязі на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат. При цьому віднесення різниці між витратами, визначеними в абзаці другому цього пункту, та доходами (прибутками/збитками) за операціями з подальшого відчуження цінних паперів до прибутків/збитків, отриманих від операцій з цінними паперами, що перебувають або не перебувають в обігу на фондовій біржі, здійснюється залежно від того, чи визнавалися зазначені цінні папери в момент їх подальшого відчуження такими, що перебувають в обігу на фондовій біржі, відповідно до пп. 153.8.2 п. 153.8 ст. 153 ПКУ.

Практично це означає наступне. Якщо у платника податку на балансі обліковуються цінні папери, придбані по високій ціні, то при продажу їх дешево збитки по цій конкретній операції можна врахувати. Однак якщо такі акції вже продані зі збитками в минулих періодах, то станом на 1 січня 2013 року такі збитки продовжують обліковуватися у податковому обліку, але врахувати їх більше ніколи не вдасться. Отже, влада знову всіх обдурила. Адже не учасники фінансових ринків винні в тому, що внаслідок економічної політики урядів весь ринок падає вже більше 3 років.

Цікаво зазначити, що у пояснювальній записці до законопроекту автори зазначили, що за орієнтовними розрахунками у разі прийняття вказаного законопроекту додаткові надходження до бюджету складуть більше 3,0 млрд. гривень. Але найбільш прикро, що ніхто вже не перевірить, чи справдився цей прогноз, і ніхто не відповість за подальше руйнування українського інвестиційного ринку, який і так ледь животіє.

 

Юридична газета. - 22 січня 2013р.- № 03-03 (345-36). – С. 40-43.