Адвокатське бюро Марка Бєлкіна «Еталон»
img016

Written on 03.07.2016   By   in Публікації

Актуальні питання однакового застосування законів в адміністративному судочинстві

УДК 35.076.7 + 351.87 Бєлкін Марк Леонідович, юрисконсульт Українського фінансово-промислового концерну;
Бєлкін Леонід Михайлович, правозахисник, кандидат технічних наук

Анотація

В статті на конкретних прикладах судової практики розглядається проблема однакового застосування законів в адміністративному судочинстві. Показано, що недотримання цього принципу правосуддя суперечить концепції верховенства права і правової держави, завдає шкоди правам і свободам людини і громадянина

Вступ

Згідно ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Все це з очевидністю означає, що до всіх громадян в однакових умовах повинне забезпечуватися однакове застосування законів.

Як зазначає проф. О.Мережко [1], заперечення принципу однакового застосування закону суперечить одному з центральних принципів правової держави, згідно з якою у ліберальній державі суддя є лише безстороннім слугою права, тобто він застосовує право об’єктивно, логічно, послідовно і в однаковий спосіб (тут і далі виділено авторами). Звідти випливало, що аналогічні справи з аналогічними фактичними обставинами повинні вирішуватися аналогічним чином. Ситуація, коли навіть в ідентичних ситуаціях в процесі застосування тієї самої норми права судді виносили різні рішення, явно суперечить концепції верховенства права [1].

Суддя Верховного Суду України І.Б.Шицький вказує [2], що без однакового застосування законів всіма суддями і судами не може бути права та законності, не може бути суду, не може бути правової держави. Єдине застосування законів, верховенство права мають стати не епізодами, а базовими принципами діяльності судової системи як надійного та останнього охоронця свободи і демократії. Верховенство права як принцип, що задекларований і використовується в Україні, слід розуміти як формально рівну для всіх міру свободи. В нехтуванні принципом однакового правозастосування закладено підстави для довільного застосування судами законів, саме це є причиною великої кількості скарг на роботу судів, правової невпевненості у законності судового рішення, і головне – це дає привід для тотального поширення правового нігілізму, що підтверджується при розгляді більшості справ у судах.

В роботі [3] звертається увага на те, що однаковість судової практики й обумовлена нею визначеність юридичних відносин має важливе значення для становлення демократичних засад правосуддя в Україні. Автор підкреслює, що ще дореволюційний російський правознавець М.М.Коркунов вказував на застосування законів до всіх однаково як головну з умов правосуддя, а це неможливо без однакової, усталеної судової практики [4, с. 298]. Звертається увага на позицію С.Й.Вільнянського, який наголошував, що значення судової практики є реальним фактом, і його неможливо усунути твердженнями, які ґрунтуються на тому формальному доводі, що судове рішення є обов’язковим лише по тій справі, у якій воно винесене [5, с. 70].

В роботі [6, с. 12] звертається увага на роль касації як фактора забезпечення єдності практики правозастосування в судах. В роботі [7, с. 15] наголошується на основному призначенні судових органів ЄС – забезпечувати реалізацію права ЄС при однаковому тлумаченні й застосуванні положень засновницьких договорів. Отже, в цілому існує загальне розуміння необхідності однакового застосування законів судами в правових державах.

Особливо актуально ця проблема постає перед адміністративними судами, оскільки, з одного боку, дотримання принципу верховенства права, важливою складовою якого є однакове застосування закону, покликано захистити, в першу чергу, права людини, а з іншого боку, саме в сфері дії адміністративних судів захист прав людини відбувається в умовах його порушення з боку найбільш небезпечного порушника – держави. З цього приводу відомий правозахисник, президент Гельсінського фонду прав людини М.Новицький зазначав, що «наші права і свободи – це щит, який захищає нас, нашу людську гідність від зазіхань з боку держави. Права Людини не в змозі надати нам гарантії, що нас будуть любити і плекати, не гарантують ні щастя в житті, ні справедливості або хоча б найменшого достатку – вони лише захищають нас від принижень і зазіхань на нашу гідність і то лише збоку одного, але найсильнішого порушника, тобто, державної влади…» (джерело — [8]). Отже, нехтування принципом однакового застосування закону, коли не гарантується захист прав від свавілля держави, викривляє саму суть адміністративного судочинства.

Мета статті – на прикладах практики розгляду адміністративними судами справ, пов’язаних з припиненням господарських товариств та податкових наслідків цього, дослідити проблеми забезпечення адміністративними судами однакового застосування законів.

Виклад основного матеріалу. В принципі, законодавством України гарантується однакове застосування законів судами при розгляді справ. Це витікає зі змісту ч. 4 ст.17, п. 4 ч. 1 ст.32, п. 2 ч. 2 ст.36, п. 1 ч. 2 ст. 38 Закону України (далі – ЗУ) «Про судоустрій і статус суддів». Разом з тим, даного принципу адміністративні суди дотримуються не завжди, про що свідчить наведений нижче аналіз.

Так, в квітні-жовтні 2007 року Господарський суд Дніпропетровської області (далі – ГСДО) як окружний адміністративний суд розглянув та задовольнив низку судових позовів Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до відповідних відкритих акціонерних товариств (ВАТ), створених шляхом перетворення із товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), про їх припинення. Особливістю цих позовів є те, що вони вимагають припинення товариств та скасування випусків акцій «заднім числом». Наприклад, до ВАТ «Термопластавтоматика» (див. табл.) заявлені позовні вимоги про [9 — 13]: а) визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації підприємства-відповідача у формі ТОВ; б) визнання недійсними установчих документів підприємства — відповідача у формі ТОВ з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі; в) визнання недійсним запису про державну перереєстрацію підприємства — відповідача з моменту їх реєстрації та свідоцтва про державну перереєстрацію з моменту його видачі; г) визнання недійсними установчих документів підприємства — відповідача з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі; д) визнання недійсною реєстрацію випуску акцій підприємства — відповідача з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів; е) визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію випуску акцій підприємства — відповідача з моменту його видачі; є) припинення державної реєстрації підприємства — відповідача.

Такі ж самі вимоги заявлені до ще низки ВАТ, наведених в таблиці [12, 13]:

Постанови Відомості про скасування судової Постанови

1 Завод ГША А8/79-07 17.04.07 скасовано ДААС, в позові відмовлено

2 Гідробетон А8/181-07 17.07.07

3 Спецгідрострой А8/180-07 17.07.07 скасовано ВАСУ, на новий розгляд

4 Укрспецточмаш А8/178-07 17.07.07 скасовано ВАСУ, на новий розгляд

5 Спецдорекскавація А8/179-07 17.07.07

6 Завод пневматичного обладнання А8/462-07 17.10.07

7 Укрспецшахтобуд А8/463-07 17.10.07

8 Фабрика технічної кераміки А8/460-07 17.10.07 скасовано ВАСУ, на новий розгляд

9 Енергоприлад А8/461-07 17.10.07 скасовано ДААС, в позові відмовлено

10 Спеценергомонтаж А8/467-07 17.10.07 скасовано ДААС, в позові відмовлено

11 Укрспецметиз А8/466-07 17.10.07

12 Медбіоприлад А8/465-07 17.10.07

13 Термопластавтоматика А8/464-07 17.10.07

14 Завод технічного скла А8/469-07 17.10.07

15 Рембаза кар’єрного устаткування А8/468-07 17.10.07 скасовано ВАСУ, на новий розгляд

16 Укрзалізобетонбуд А8/435-07 02.11.07 скасовано ВАСУ, в позові відмовлено

17 Укрпластформа А8/436-07 02.11.07 скасовано ВАСУ, на новий розгляд

У всіх справах позовні вимоги задоволені в повному обсязі. При цьому ГСДО повністю погодився з доводами прокурора, які полягали, зокрема, в тому, що при державній реєстрації юридичних попередників відповідних ВАТ – однойменних ТОВ – засновники цих ТОВ не внесли до їх державної реєстрації частки статутного капіталу (30% або 50%), яка у відповідний період вимагалася законодавством. Зокрема, ГДСО задовольняв вимоги за переліченими пунктами б) – е), які є очевидно незаконними, оскільки дані способи судового захисту не передбачені законами України, а, до того ж, Дніпропетровська міська Рада, яка фактично є позивачем, не виконує регуляторних повноважень в галузі фондового ринку і не може позиватися з приводу скасування випусків акцій. Згідно чинній на той період ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом. Оскільки дані випадки законом не передбачені, прокурор не мав права звертатися з даним позовом, а суд, відповідно, задовольняти такі вимоги. При цьому саме ці вимоги і ці формулювання завдали найбільшої шкоди правам акціонерів, оскільки, як буде показано нижче, на підставі зазначених рішень податкові органи незаконно донарахували бувшим власникам акцій мільйонні суми податків на прибуток [10, 12].

На прикладі судових рішень навколо цих суперечок цікаво дослідити, як практично реалізуються вимоги щодо однакового застосування законів адміністративними судами.

1.Суд першої інстанції. Принципові судді ГСДО обережно ставилися до відкриття провадження по даних справах. Наприклад, Ухвалою ГСДО від 14.05.07р. № АЗБР7/3514-07 позовна заява до ВАТ «Медбіоприлад» залишена без руху [9, 12, 13]. Ухвалою того ж суду від 14.05.07р. № АВ10/3512-07 за позовною заявою до ВАТ «Термопластавтоматика» відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі [9, 12, 13]. Так, в Ухвалі від 14.05.07р. № АВ10/3512-07 суд зазначив, що відповідно до ст. 21 КАСУ позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов’язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Прокурором заявлено сім позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, оскільки інше не встановлено законом. Так, позовні вимоги, які пов’язані із визнанням недійсними установчих документів товариства та випуском цінних паперів (корпоративний спір) належить розглядати в порядку господарського судочинства, а Позивач у вказаних у позові правовідносинах не здійснює вищезазначених владних управлінських функцій щодо Відповідача у вказаних правовідносинах. Враховуючи наведене, господарський суд не знаходить підстав у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки в одне провадження Прокурором об’єднано кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

В Ухвалі від 14.05.07р. № АЗБР7/3514-07 ГСДО зазначив, що в позовній заяві прокурором не викладені обставини, якими обґрунтовуються вимоги, викладені в прохальної частини позовної заяви, не приведене правове обґрунтування заявлених вимог: з огляду на які правові положення є підстави для визнання недійсними установчих (статутних) документів ТОВ «Медбіоприлад» та свідоцтва про державну реєстрацію, недійсним запису про державну перереєстрацію ВАТ «Медбіоприлад», його установчих документів, реєстрацію випуску акцій, свідоцтва про реєстрацію випуску акцій. В позовній заяві не приведені обставини, чому визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Медбіоприлад» має наслідком визнання його установчих документів недійсними; що є установчими (статутними) документами ТОВ «Медбіоприлад» та ВАТ «Медбіоприлад». В позовній заяві не вказані обставини щодо підстав об’єднання в одну позовну заяву заявлених вимог: щодо визнання недійсними записів, щодо визнання недійсними установчих (статутних) документів, щодо визнання недійсною реєстрації випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій. Також, в позовній заяві не приведені обставини, на підставі чого (яких законодавчих положень) Дніпропетровська міська рада уповноважена звертатися з вимогами про визнання недійсними установчих документів, визнання недійсною реєстрації випуску акцій, свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Разом з тим, всі ці міркування суду не завадили іншому судді провадження у справах відкрити і всі ці вимоги задовольнити.

2.Позиція апеляційного суду. Враховуючи потенційну небезпеку зазначених судових рішень, низка юридичних осіб – акціонерів звернулися з апеляційними скаргами до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (ДААС) на дані Постанови. Але перші ухвали були абсолютно невтішні для скаржників. Так, 10.04.2009р. ДААС (головуючий — Коршун А.О., судді — Юхименко О.В., Добродняк І.Ю) розглянув 4 апеляційні скарги на Постанови із числа перелічених в таблиці (справи №№ А8/178-07, А8/460-07, А8/464-07, А8/468-07), визнав ці Постанови повністю законними і залишив їх без змін. Так, по справах №№ А8/460-07, А8/464-07, А8/468-07 ДААС погодився навіть із тим, що при реєстрації 24.03.04р. були порушені вимоги ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», хоча цей закон став чинним тільки 01.07.2004р. Крім того, ДААС, не досліджуючи фактів фактичного формування статутного фонду (капіталу) відповідних ТОВ і ігноруючи, всупереч ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», інформацію з Єдиного державного реєстру про повне формування статутного фонду (капіталу) даних ТОВ, в своїх ухвалах вказав, що повного формування статутного капіталу не було і не могло бути. Тим самим ДААС побудував свої рішення на припущенні. ДААС проігнорував також той факт, що позови у вигляді: визнання недійсними установчих документів підприємства — відповідача у формі ТОВ з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі; визнання недійсним запису про державну перереєстрацію підприємства — відповідача з моменту їх реєстрації та свідоцтва про державну перереєстрацію з моменту його видачі; визнання недійсними установчих документів підприємства — відповідача з моменту його реєстрації та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту його видачі; визнання недійсною реєстрацію випуску акцій підприємства — відповідача з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів; визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію випуску акцій підприємства — відповідача з моменту його видачі, – взагалі не можуть бути задоволені, оскільки даних способів захисту в законодавстві не передбачено. Крім того, ДААС визнав, що акціонери, які постраждали внаслідок податкових нарахувань, насправді не постраждали, а отже вказані Постанови ГСДО не впливають на права цих акціонерів, хоча, як зазначено вище, податкові донарахування зроблені саме з посиланням на вказані Постанови.

В контексті однакового правозастосування доречно згадати, що в ухвалі від 21.11.07р. у справі № 22-1256/07, тобто на момент прийняття ухвал від 10.04.2009р., ДААС (під головуванням того ж судді Коршуна А.О.) зазначав [13], що законом не передбачено право на звернення позивача до суду з вимогами про визнання недійсними установчих документів підприємства (статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до Єдиного державного реєстру, визнання недійсним реєстрації платника ПДВ, анулювання свідоцтва платника ПДВ, визнання недійсними всіх бухгалтерських документів та інших фінансово-господарських документів з моменту їх складення та реєстрації), а тому суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог. Залишається тільки здогадуватися, чому при прийнятті ухвали від 21.11.07р. неможливість задоволення вимог, не передбачених законом, була для ДААС зрозумілою, а при прийнятті ухвал від 10.04.2009р. такого розуміння не вистачило.

Разом з тим, позиція ДААС суттєво змінилася після розгляду відповідних касаційних скарг Вищим адміністративним судом України (ВАСУ). Так, ухвалою ВАСУ від 21.10.2009р. були скасовані всі судові рішення у справі № А8/468-07. Зокрема, ВАСУ правильно зазначив, що Дніпропетровська міська рада не здійснює регуляторних функцій у спірних відносинах, а тому не уповноважена звертатися із зазначеними позовами. Отже, ВАСУ фактично піддав сумніву кваліфікацію суддів, що розглядали справу в попередніх інстанціях, які (судді) не змогли навіть правильно визначити суб’єктний склад учасників процесу. Після цієї ухвали ДААС прийняв (наприклад 25.01.2010р.) низку Постанов про задоволення апеляційних скарг, скасування Постанов суду першої інстанції та відмові у позові (див. таблицю). Це свідчить про фактичне визнання судами так званого «переконуючого прецеденту», і це є абсолютно правильним в контексті однакового застосування законів [3 — 5]. Цікаво зазначити, що у прийнятті цих Постанов брали участь два з трьох суддів, які приймали ухвали від 10.04.2009р., а саме: Коршун А.О. та Добродняк І.Ю.

3.Позиція ВАСУ. На даний момент слід констатувати, що в цілому ВАСУ правомірно критично поставився до Постанов суду першої інстанції і ухвал ДААС, якими ці Постанови залишені в силі. Однак найбільш радикальною і правильною слід вважати Постанову ВАСУ від 11.05.2010р., якою всі попередні судові рішення були скасовані і в позові прокуророві було відмовлено. При цьому ВАСУ вказав на участь у справі неналежного позивача, а також на те, що повне формування статутного капіталу після державної реєстрації є фактично усуненням порушення щодо попередньої несплати статутного капіталу, навіть якщо таке порушення було.

Разом з тим, видається недостатньо принциповою позиція тих колегій суддів ВАСУ, які скасували судові рішення попередніх інстанцій і направили справи на новий розгляд. По-перше, наявність неналежного позивача означає, що він не має повноважень в даній сфері, а тому його права не порушені. За таких умов суд має всі підстави самостійно відмовити у позові. По-друге, абсолютно у всіх справах з’ясовано, коли насправді був сформований статутний капітал відповідних ТОВ. Оскільки на момент перетворення у ВАТ він був сформований повністю, то всі недоліки у такому формування слід було вважати усуненими, і у ВАСУ були достатні факти, щоб визнати існування таких товариств правомірними і відмовити в позовах самостійно.

Слід при цьому зазначити, що податкові органи оскаржують в касаційному порядку Постанови ДААС, де прийняті правильні і обґрунтовані рішення з приводу зазначених вище Постанов ГСДО (див., наприклад, ухвалу ВАСУ № К-10786/10 від 03.03.2010р. [13]). Скоріш за все, такі скарги, з огляду на викладені позиції ВАСУ, не повинні задовольнятися. Але більш принципова позиція ВАСУ щодо однозначної відмови в позові, тобто прийняття остаточного рішення у справі, можливо, показала б недоцільність для суб’єктів владних повноважень оскаржувати очевидно законні Постанови ДААС.

4.Позиція судів у податкових спорах. Як зазначено вище, використовуючи перелічені Постанови, податкові органи незаконно донараховували бувшим акціонерам вказаних ВАТ великі суми податків, вважаючи що скасування реєстрації акцій з моменту цієї реєстрації, тобто «заднім числом», тягне право на невизнання здійснених з цими акціями операцій такими, що регулюються законодавством саме щодо акцій [10, 12]. Відповідна позиція викладена в листі Державної податкової адміністрації України (далі – ДПАУ) від 23.06.2008р. № 12642/7/35-3017 «Про перевірки суб’єктів господарювання, які проводили операції з «технічними» акціями та іншими корпоративними правами»: «При встановленні під час перевірок суб’єктів підприємницької діяльності використання ними у операціях з торгівлі цінними паперами акцій та/або інших корпоративних прав, емітованих підприємствами, щодо яких припинилася діяльність емітента; щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації випуску акцій з моменту внесення інформації про них до Загального реєстру випуску акцій з моменту їх видачі, — у такого суб’єкта підприємницької діяльності відсутні законні підстави для оподаткування таких операцій на підставі п. 7.6 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Сума коштів або вартість майна, отримана внаслідок відчуження таких акцій та/або корпоративних прав, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону повинна включатись до складу валового доходу як доходи з інших джерел. У разі якщо такі акції та/або інші корпоративні права на момент перевірки обліковуються на балансі підприємства, а сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) при їх отриманні, включена до складу витрат на придбання цінних паперів, такі витрати підлягають зменшенню, починаючи з податкового періоду, коли такі акції та/або інші корпоративні права за судовим рішенням або у випадках, передбачених законодавством, втратили статус об’єктів цивільних прав». Абсурдність цих вимог є очевидною, оскільки до моменту скасування випуску акцій згідно з «Порядком скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій», затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – ДКЦПФР) від 30.12.98р. № 222, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.03.1999р. за № 180/3473, акції знаходяться в легальному обігу, а відповідальність за їх легалізацію несе саме ДКЦПФР. Разом з тим, зазначене було неочевидно для деяких суддів [13].

Так, Постановою ГСДО від 07.02.2008 р. у справі №А27/533-07 (22а-5018/08) (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги щодо незаконності донарахувань, здійснених по описаному алгоритму, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано відповідне податкове повідомлення – рішення. Але Постановою ДААС від 27.05.2009р. у цій справі (головуючий суддя –Мірошниченко М.В., судді Проценко О.А., Туркіна Л.П.) постанову ГСДО від 07.02.2008р. у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Тим самим, ДААС продовжив практику потурання податковим органам всупереч закону і здоровому глузду. За касаційною скаргою, ВАСУ ухвалою від 04.11.2009р. Постанову ДААС скасував, залишивши в силі Постанову ГСДО. При цьому ВАСУ визнав неправомірним посилання ДААС на постанову ГСДО від 17.07.2007р. у справі №А8/180-07, якою свідоцтво про реєстрацію простих іменних акцій ВАТ «Спецгідрострой» скасовано з моменту його видачі як на доказ порушення позивачем відображення в податковому обліку операцій з вказаними акціями, оскільки угода з придбання цінних паперів була укладена 06.03.2007р., перереєстрація права власності на вказані цінні папери мала місце 22.03.2007р., тоді як зазначена постанова була прийнята лише 17.07.2007р. Тим самим ВАСУ визнав незаконним донарахування податків заднім числом. Цю ж позицію ВАСУ підтвердив в ухвалі від 06.05.2010р. № К-31641/09.

Але при такій судовій практиці деякі апеляційні суди примудрилися в аналогічних випадках відмовляти у позовах. Так, в більш пізній Постанові Харківського апеляційного адміністративного суду (ХААС) від 28.01.2010р. у справі № 2-а-7290/08/2070 (головуючий – Бенедик А.П., судді – Калиновський В.А., Кононенко З.О.) в позові постраждалій стороні було відмовлено. Разом з тим, в ухвалі того ж ХААС від 16.06.2009р. у справі № 22-а-8088/09 була підтримана позиція суду першої інстанції щодо задоволення позову. При такій «єдності» суддів одного й того ж суду годі й говорити про однакове застосування законів.

В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010р. (головуючий – Саприкіна І.В., судді — Зайцев М.П., Умнова О.В.) залишена без змін Постанова суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову. І це після ухвал ВАСУ від 04.11.2009р. та від 06.05.2010р. Хоча в цілому на даний час більшість адміністративних судів притримується позиції щодо незаконності вимог ДПАУ, викладених в листі від 23.06.2008р. № 12642/7/35-3017.

Разом з тим, аналізуючи сумнівні позиції деяких апеляційних судів, можна сподіватися, що цю позицію виправить ВАСУ, на якого, в силу п. 4 ч. 1 ст.32, п. 2 ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» покладений обов’язок забезпечення однакового застосування законів. Однак не слід забувати, що судове рішення набирає законної сили і може бути звернено до виконання після апеляційного перегляду. За таких умов, неправосудне рішення апеляційної інстанції може завдати непоправної шкоди правам та інтересам громадян до того, як воно буде змінено або скасоване в касаційному порядку. Отже, обов’язок щодо забезпечення однакового застосування законів та відповідальність за порушення цього обов’язку повинна бути покладена і на апеляційні суди.

Висновки

На підставі викладеного, можна дійти наступних висновків. Скасування акцій «заднім числом» є незаконним. Постанови ГСДО (або інші аналогічні постанови) не мають правового значення для нарахування податків, що підтверджено на рівні ВАСУ. Лист ДПАУ від 23.06.2008р. за № 12642/7/35-3017 є незаконним. Вказане «адміністрування» податку на прибуток є не тільки незаконним, але й аморальним, оскільки саме держава, здійснюючи реєстрацію, несе відповідальність за юридичну чистоту документів.

При цьому адміністративні суди ще не стали надійним захисником прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, яке це вимагається ч. 1 ст. 2 КАСУ. При цьому адміністративні суди не тільки не дотримуються норм законів і здорового глузду, але й ігнорують позицію ВАСУ як вищого спеціалізованого суду, що призводить до суттєвих порушень прав і свобод громадян та юридичних осіб, нехтування принципів правової держави та верховенства права.

Використані джерела

 

 

4.Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – Спб.: 1909. – 354 с.

5.Вильнянский С. К вопросу об источниках советского права / С. Вильнянский // Проблемы социалистического права. – 1939. – № 4-5. – С.62-71.

6.Осетинський А. Й. Організація та функціональні засади діяльності касаційної інстанції (на прикладі судової палати Вищого господарського суду України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / А.Й. Осетинський. – Київ, 2005. – 15 с.

7.Грицяк І.А. Розвиток європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з державного управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / І.А. Грицяк. – Київ, 2006. – 30 с.

 

 

9.Бєлкін М.Л. Неправосудне судове рішення по цінних паперах: аналіз та наслідки на фондовому ринку / М.Л.Бєлкін // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2008. – № 3 (10). – С. 54 – 64.

10.Бєлкін Л. Як держава намагається «заробити» на власних помилках / Л.Бєлкін // Юридична газета. – 16.02.2010р. – № 7 (229). – С. 16.

11.Бєлкін Л.М. Актуальні питання забезпечення безпеки бізнесу у випадках прийняття судових рішень про припинення державної реєстрації господарських товариств / Л.М.Бєлкін // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2010. – № 1 (20). – С. 78 – 87.

12.Бєлкін Л.М. Актуальні проблеми забезпечення безпеки бізнесу в світлі прийняття неправосудних судових рішень щодо припинення акціонерних товариств / Л.М.Бєлкін // Адвокат. – 2010. – № 4 (115). – С. 23 – 29.

 

 

Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2011. – № 1. – С. 59-68.