Адвокатське бюро Марка Бєлкіна «Еталон»
img016

Written on 03.07.2016   By   in Публікації

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА КОНЦЕПЦІЯ І.КАНТА І СУЧАСНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Бєлкін Марк Леонідович, Бєлкіна Юлія Леонідівна

Філософсько-правова концепція Канта відповідає демократичним правовим традиціям ліберальної держави: верховенство права, правова держава, рівність держави і індивіда перед законом, розподіл влади на три гілки – законодавчу, виконавчу, судову.Головну мету вчення про державу і право Кант бачить в тому, щоб підняти, піднести право з мерзенності безправ’я, що оточує його. Він вважає, що необхідно піднести право над державою. А держава, по Канту, має бути органом захисту прав особи. Особа може зажадати від держави того ж, що і держава від особи.

За Кантом, право є сукупність умов, які обмежують сваволю одного ін­дивіда по відношенню до іншого та юридичні конфлікти в суспіль­стві. Право — це сукупність умов, за яких сваволя одного індивіда сумісна зі сваволею іншого під кутом зору загаль­ного закону свободи. Право є загальним для всіх правилом (сукупністю правил) узгодження суперечливих дій вільних громадян.

Ліберальні традиції кантівського вчення про права і свободи людини і громадянина, ідеї Канта про правову державу і правовий закон грали і продовжують грати величезну роль у філософії права і у практиці державно-правової організації суспільства. Філософсько-правова концепція Канта має велике значення для побудови і функціонування правової системи України.

Стаття 3 Конституції України декларує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ці норми відповідають канітвському розумінню завдання держави — охороняти і гарантувати права і свободи громадян.

Відповідає філософсько-правовій концепції Канта стаття 5 Конституції України, відповідно до якої носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Ця ж стаття Конституції застирігає відносно того, що ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 6 Конституції України містить фундаментальну ідею Канта про розподіл влад. Зазнчається, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зазначені норми відповідають кантівським ідеям про те, що держава і громадянин – рівні суб’єкти права. Діяльність держави заснована на правових законах, а вона неодмінно має бути не в змозі поступити з ким-небудь не по праву. В іншому випадку ображений громадянин має можливість звернутися до суду і отримати судове рішення як акт суспільної справедливості.

Зазначені принципи отримали свій розвиток в Кодексі Адміністративного Судочинства України (КАСУ). В статті 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Виділення суперечок з державою в окремий процес відповідає кантівському підходу щодо поділу права на приватне і публічне; останнє, власне, і є предметом адміністративного судочинства.

В статті 8 КАСУ дається визначення верховенства права як принципу, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це відповідає філософсько-правовій концепції Канта про те, що діяльність держави заснована на правових законах, а ці закони, в свою чергу, повинні відповідати правовим принципам, суть яких складають природні права людини.

Разом з тим, в Цивільному кодексі України (ЦКУ) закріплені основі ідеї приватного права як такого, що регулює відносини між індивідами на засадах рівності і вільного волевиявлення. Згідно ст. 1 ЦКУ, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно ст. 3 ЦКУ, загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Разом з тим, здійснення особами цивільних прав певним чином обмежується. Так, згідно ст. 13 ЦКУ, при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Згідно ст. 16 ЦКУ, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень статті 13 ЦКУ.

Зазначені норми відповідають філософсько-правовій концепції Канта, відповідно до якої право — це сукупність умов, за яких сваволя одного індивіда сумісна зі сваволею іншого під кутом зору загаль­ного закону свободи. За умови невиконання цих умов індивід виходить за межи права, порушуючи право на свободу інших індивідів.

Таким чином, кантівські ідеї мають універсальне значення для країн, які вибрали демократичну правову дорогу розвитку.

Видатні постаті науки, культури і освіти України: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., Київ, 30-31 жовтня 2008 р. — К.: ДАКККіМ, 2008, с. 21 — 22