Адвокатське бюро Марка Бєлкіна «Еталон»
img016

Written on 03.07.2016   By   in Публікації

Бєлкін Л.М.
правозахисник, кандидат технічних наук

Особливості публікації матеріалів дисертаційних досліджень:
Позиція Міносвіти з приводу вибору іноземних видань

Відповідно до п. 14 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 423, основні наукові результати дисертації повинні відображати особистий внесок здобувача в їх досягнення та обов’язково бути опубліковані ним у формі наукових монографій, посібників (для дисертацій з педагогічних наук) чи статей у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України або інших держав.

З метою популяризації вітчизняних наукових досліджень у світі, а також більш широкої апробації досліджень українських науковців, Міністерство освіти і науки України (у період прийняття актів — Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, МОНмолодьспорт) наприкінці 2012 року запровадило нові вимоги до здійснення публікацій. Так, відповідно до п. 2.1 Наказу МОНмолодьспорту від 17 жовтня 2012 року № 1112, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 листопада 2012 р. за № 1851/22163 (із наступними змінами, внесеними згідно наказів МОНмолодьспорт № 1380 від 03.12.12р., № 365 від 21.03.13р.), за темою дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук необхідна наявність не менше 20 публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав, з яких: не менше чотирьох публікацій — у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію; до таких публікацій можуть прирівнюватися публікації у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз. Пунктом 2.2 зазначеного наказу аналогічні вимоги висуваються до опублікування результатів дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук, однак у кількісному виразі вимоги більш м’які: всього наявність не менше п’яти публікацій у наукових (зокрема електронних) фахових виданнях України та інших держав, з яких не менше однієї статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію, до якої (публікації) може прирівнюватися публікація у виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз.

Спочатку вказані зміни (у дещо іншій редакції) планувалося впровадити з 1 січня 2013 року. Згодом вони були відтерміновані до 1 вересня 2013 року. Зазначені зміни та відсутність відповідного досвіду породили низку запитань, які повинно було прояснити Міністерство, оскільки, по-перше, саме воно є автором даного нормативно-правового акту, по-друге, у кінцевому підсумку воно буде визнавати чи не визнавати відповідні публікації належними у процесі атестації наукових кадрів. Тому у Міністерство був скерований запит з проханням прояснити деякі питання практичного застосування вказаної норми. Зокрема, були поставлені такі запитання:

1. Чи повинні видання іноземних держав визнаватися фаховими за правилами цих держав? А як бути, якщо, наприклад, у Німеччині системи такого визнання немає, а публікація розміщена? А якщо, наприклад, у Росії система такого визнання є, але немає відповідної спеціальності, наприклад «Державне управління»?

2. Що взагалі розуміється під поняттям наукометрична база і які бази, де обліковується та розраховується індекс цитування, можуть вважатися такими, що придатні до розміщення публікацій. Так, найвідомішими з таких баз є Web of Knowledge, яку підтримує Thomson Reuters, і SCOPUS — дітище потужного наукового видавництва Еlsevier[1]. Водночас, Національна бібліотека України ім. Вернадського на свої сайтах публікує рейтинги наукових журналів України за даними таких міжнародних наукометричних баз:

Google Scholar

Journal Citation Reports

Російський індекс наукового цитування

Index Copernicus

SCOPUS

Тому необхідно з’ясувати, чи буде внесення видань у перелічені наукометричні бази, якими послуговується Національна бібліотека України ім. Вернадського, вважатися належною публікацією матеріалів дисертації, чи мова йде тільки про Web of Knowledge та SCOPUS.

3. Якщо видання, визнане фаховим по певній спеціальності, внесено у міжнародну наукометричну базу, то чи зараховується відповідна публікація до числа обов’язкових для захисту по іншій спеціальності? Наприклад, український журнал «Інвестиції: практика та досвід» є фаховим зі спеціальності «Державне управління», внесений у міжнародну наукометричну базу Google Scholar і є 51-м українським журналом по рівню цитування. Чи можуть бути зараховані як обов’язкові публікації в цьому журналі для захисту по юридичним наукам або економіці? Адже якщо видання включене у наукометричну базу, то байдуже, до якій спеціальності воно формально відноситься.

4. Якщо збірка праць конференції внесена у міжнародну наукометричну базу, то чи зараховуються тези доповіді на конференції з такої збірки до числа обов’язкових 20 публікацій?

5. Якщо видана збірка праць іноземної, наприклад, російської конференції, то чи зараховуються тези доповіді на такій іноземній конференції з такої збірки до числа обов’язкових для докторської дисертації 20 публікацій?

Цей запит розглянутий у Міністерстві. У результаті воно надало відповідь, яка певним чином прояснила деякі питання. Так, у листі від 01.03.2012 р. № 1/11-4764 Міністерство зауважило, що абзацом другим підпункту 2.1 та абзацом другим підпункту 2.2 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17 жовтня 2012 року № 1112 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2012 року за № 1851/22163, не передбачається включення іноземних наукових періодичних видань до Переліку фахових видань у своїй державі. Згаданими абзацами встановлено, що стаття опублікована в українському виданні, включеному до будь-якої міжнародної наукометричної бази, прирівнюватиметься до іноземної публікації за темою дисертації.

Міністерство також вказало, що відповідно до: частини першої пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 423, МОНмолодьспорт вповноважене затверджувати Перелік наукових фахових видань України; частини п’ятої пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника матеріали, що свідчать про участь здобувача наукового ступеня у роботі наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінар, шкіл, у тому числі таких, що проводилися за межами України, відносяться до апробаційних матеріалів дисертації і їх наявність є обов’язковою.

З цієї відповіді можна зробити такі висновки. По-перше, при розміщенні статей у іноземних виданнях з’ясувати їх спеціальний фаховий стан необов’язково. Тим більше, не має значення профіль даного журналу у контексті спеціальності дисертації, — очевидно вважається, що непрофільні публікації будуть відхилені самою редакційною колегією. Водночас, залишається питання розмежування наукових і, скажімо, популярних видань, чи просто газет, — видається зрозумілим, що газетна публікація далеко не завжди є науковою. Правді і не всі публікації у фахових виданнях тягнуть на «наукові». Отже, авторитетність видання залишається вибором автора та наступної суб’єктивної оцінки. Тому, очевидно, у випадку публікації російською мовою слід віддавати переваги російським, білоруським чи азербайджанським журналам, де існує система визнання фахового статусу. До речі, у Росії існує велика мережа електронних фахових видань, які дозволяють зробити публікацію дуже швидко.

По-друге, до публікацій за кордоном прирівнюються публікації в українських журналах, які номінуються у будь-яких міжнародних наукометричних базах. Зокрема, велика кількість українських журналів внесена у міжнародну наукометричну базу Google Scholar чи російську РІНЦ, в якій обліковуються журнали самих різних країн. При цьому не висувається вимога «фаховості» такого українського журналу. А відтак не має значення і відповідність фаху журналу, якщо такий є, спеціальності теми дослідження.

 

 

img008

По-третє, публікації у матеріалах конференції, навіть міжнародних, не вважаються науковими статтями, а є апробаційними матеріалами. З юридичної точки зору це, очевидно, означає, що статті повинні розміщуватися саме у періодичних виданнях, а матеріали конференцій не є періодичними виданнями. Тому заслуговують на увагу ті конференції, матеріали яких організатори розміщують за підсумками конференції у наукових виданнях, які включені у міжнародну наукометричну базу.

Водночас, остаточно ситуацію із закордонним публікаціями прояснить практика.

Автор висловлює подяку працівникам Міністерства за оперативну відповідь.

Юридична газета. – 17 вересня 2013р.- № 38 (380). – С. 46-47.